Castello di Ama

Про Castello di Ama кажуть: «вино художників – художники вина». Одного разу потрапивши в це казкове місце в самому серці К’янті, і Марко Паланті, і Лоренца Себасті були настільки вражені й причаровані, що вирішили життя присвятити цим віковічним тосканським землям.

За тридцять з лишком років вони відродили легендарний "borgo", зробили революцію в К’янті і створили ряд епохальних вин із рейтингами, відмінною пресою й тисячами шанувальників. При всьому цьому лишились вірними собі, з їх любов’ю до мистецтва, філософії і тієї… мудрої тосканської простоти.

Вина Castello di Ama доступні у WineTime досить давно, але навряд чи хтось із нас зможе з впевненістю сказати, що вже достатньо зрозумів їх і осягнув. Ми бували в гостях на виноробні, спілкувалися із творцями, записали інтерв’ю, багато читали про них і на цей момент – вже немало продегустували їх вин - і тим не менше запитань все одно більше, аніж відповідей. Адже це той випадок, коли мало просто одного разу спробувати, коли розумієш, що кожне із вин просить часу. До одного варто було б повернутись через кілька років, до іншого – через кілька десятиліть…

Словом, скільки не «чаклуй» над матеріалом, а теми масштабу Castello di Ama все одно залишатимуть сумніви. Правда, одні із найсмачніших сумнівів, які тільки можна у цьому житті скуштувати.

Castello di Ama неймовірно пощастило з розташуванням. На висоті близько 500 метрів над рівнем моря, серед живописних тосканських ландшафтів знатні італійські сім’ї споконвіків вирощували виноград, оливки і зернові; тут заробляли на життя, і тут же життям насолоджувались. Місцина просто таки казкова, недарма ж і до сьогодні на її мешканців поглядають, як на «небожителів».

У темні для провінції роки "borgo" було занепав, але згодом кілька заможних римських сімей викупивши усе, розпочали тут нову історію. Емоцій взяли верх над розрахунками. То були 70-ті роки ХХ століття – час, коли К’янті, м’яко кажучи, зірок з неба не хапало. Та магія місцевої природи настільки душевно огортала затишком і розміреністю, що бізнесові якісь питання відійшли далеко на другий план. Тут хотілося залишитись назавжди – тільки це по-справжньому мало значення.

Ніхто нікуди не поспішав. Павутину часу знімали поволі. Десь якийсь будинок підрихтували, десь щось нюансами освіжили, щось добудували ну і потрохи землями почали займатися, яких, немало-небагато – 250 гектарів. Перші десять років обходились своїми силами, але з часом укріпилися в думці, що виноградникам, зокрема, таки потрібен винороб. На ситуацію дивились напрочуд тверезо, ніяких надзавдань ставити не збиралися. Поступово. А там час покаже…

«Про те, що в Castello di Ama шукають молодого винороба, мені розповів друг. Вони були готові інвестувати і терпіти, навіть пропонували автомобіль, будинок... Уявіть собі! Це було щось фантастичне!», - усміхаючись, розповідає Марко Паланті. Це сьогодні він винороб із світовим іменем, а тоді за плечима були освіта агронома, служба в армії і невеличкий досвід роботи в консорціумі К’янті Классіко. Тож той факт, що з господарями він знайшов спільну мову і отримав роботу в Castello di Ama – було неабияким подарунком від фортуни, - відзначає Марко Паланті.

А далі довелось дуже багато працювати. Щоденні обов’язки з одного боку, і вивчення французької мови – з іншого. Адже Марко домовився із власниками, що поїде повчитися виноробству в Бордо, аби і досвіду французького набратися, і надолужити те, чому в Італії на той момент професіонально навчитися не можна було в принципі.

«Італійцям не відмовиш у любові до вина, воно у кожному домі, на кожному столі, але ми мусимо визнати – з професіональної точки зору французи таки значно нас випереджають. Можна сперечатися, умовно кажучи, хто більше любить вино, де більше пристрасті, але з точки зору раціональних здобутків і напрацювань – усе цілком очевидно. Так, як у Франції знають кожен свій сорт, кожен клаптик виноградника – не знають більше ніде у світі.

Моє становлення, як винороба відбулося саме в Франції. Навчався в Університеті Бордо, потоваришував із Полем Понтальє та Патриком Леоном (прим. Понтальє - керуючий Château Margaux, Леон - енолог-консультант, котрий був відповідальним у Ротшильдів за Château Mouton Rothschild, Opus One, Almaviva та ін..), які багато чому навчили практично, дали можливість бувати в найкращих шато світу – все це неабияк відобразилось на світогляді. То був неймовірної важливості період для мене!»

Звісно, далеко не все підходило до його італійських реалій, - каже Марко Паланті, - але дуже багато чого справді можна і треба було змінювати. «Наприклад, розповідали нам в Університеті Бордо про виробництво білих, рожевих і червоних вин. Професор каже, мовляв, робити біле вино ви можете і з білих, і інколи – з червоного сортів винограду, але червоні вина – це лише червоні сорти! Тільки італійці можуть робити червоні вина з використанням білих сортів. Професор говорив напівжартома, але я цілком розумів, про що він – к’янті у ті часи насправді було дуже далеким від своїх оптимальних кондицій. Скажімо, знайти на початку 1980-х к’янті старше 5-6 років, котре можна було б пити і отримувати задоволення – було майже нереально…».

Поступово Паланті сформулював для себе свого роду програму дій, яку і взявся реалізовувати в рамках Castello di Ama. Такої уваги ці землі, мабуть, не мали ніколи. Розпочався пошук найоптимальнішого із Санджовезе, було висаджено десятки тисяч нових лоз, збільшена щільність посадки, виноградники нарешті з толком були поділені за типом ґрунтів і отримали значно більше сонця завдяки новій системі підв’язки. Більше того, вперше в історії місцеві землі познайомилися із аристократичними французькими Шардоне та Мерло.

Цікаво, що паралельно із професіональним розвитком, в Castello di Ama Марко Паланті знайшов і кохання свого життя. Донька одного із власників, так-само, як і її батьки, так-само, як і їх головний винороб, побувавши одного разу в Castello di Ama, відчула, що тут її життєве покликання. Тож з часом назавжди покинула вічне місто, піддавшись велінню серця. Спочатку у них з Марко було суто робоче спілкування, причому порозуміння знаходили далеко не завжди, але згодом на зміну одних емоцій прийшли інші - романтичні. На землях Castello di Ama професіональні і особисті мрії Лоренци Себасті і Марко Паланті поєдналися…

Далі буде.

Автор: Сергій Шалайко