Syrah - Сіра - Шираз

18.11.2014

Сіра - один із тих сортів, без яких неможливо собі уявити сучасний винний світ. Він добре прижився у Старій Європі, але не гірше проявив себе і у нових виноробних країнах, його нерідко можна зустріти у великій класиці, але не складно буде впізнати і в простому бюджетному вині. Усе завдяки характеру: починаючи із приборкання терруарів і завершуючи майже театральною експресією у бокалі…

Тому що любить увагу і знає собі ціну, знає, що на увагу і повагу сміливо може претендувати. Порою його методи не надто інтелігентні, порою він навіть не обтяжує себе, «добираючи слів» - окремим Сіра, як це буває і в житті, вистачає наполегливості, впевненості і демонстрації сили, аби домогтися свого. На противагу ж зухвалості простих Сіра, «виховані», звісно, закохують у себе благородством, хоча родові характер і сила нікуди не зникають – зникає потреба робити на цьому зайвий акцент. Образно кажучи, усвідомлюючи здатність перемогти на рингу, знатний Сіра не відмовить собі в задоволенні позмагатися у шахах…

Як і належить сорту такого масштабу, всіляких легенд, міфів і різночитань навколо нього напрочуд багато, навіть ,напевно - забагато . Наприклад, в контексті багатьох сортів відомо, що в різних регіонах вони живуть під різними іменами і псевдонімами, але для міжнародної арени таки обирають щось одне. Наш же герой вмудрився лишити за собою два повноцінних імені, вибудувавши за кожним відповідну репутацію і стиль. «Сіра» – це, як правило, Стара Європа, а відповідно позиціонування максимально наближене до класики; «Шираз» – ім’я звичніше для країн Нового Світу, тут у нього значно менше рамок і значно більше простору, яскравості та сили.

Інша цікава розбіжність і загадка – походження сорту. Його історія блукає і губиться на роздоріжжі Заходу та Сходу, науки і міфів, прагматизму і романтики. Якщо про легенди, то одна із найпопулярніших - пов’язує сорт із персидським містом Шираз, що відомий віддавна, як край поетів, квітів і вина, інша – відправляє його коренями у древні Сіракузи. В свою чергу скептичні французи закликають вірити не легендам, а науці, демонструючи генетичний аналіз, згідно якого Сіра – родич скромних ронських сортів Дюре та Мундес Бланша.

В ході історії Сіра проявляв себе дуже по-різному, були падіння і злети, високі ставки і періоди на грані виживання, але, як один із червоних тріумфаторів він, мабуть, тому і дійшов до наших днів, що за різних епох і умов, незмінно наполегливо і вперто боровся за своє. Був на службі у Бордо, витерпів часи вигнання у найрідніших для себе сьогодні долині Рони та Австралії, пройшов випробування ігристими і кріпленими стилями, і врешті таки покорив ледве не усі головні виноробні держави сучасності, повернувшись до найріднішого свого амплуа.

На сьогодні Сіра займає близько 150 тисяч гектарів виноградників у різних частинах планети. Надійнішого партнера виноробам годі й шукати. Залежно від вкладених у нього зусиль і ресурсів, він може виконувати фактично будь-які винні цілі і мрії, від найпрозаїчніших до найамбіційніших. Сіра вільно спілкується мовою усіх головних терруарів планети, добре себе почуває і в спекотному, і в прохолодному кліматі, не лякливий до хвороб і відкритий до експериментів.

Батьківщина чи не батьківщина, - можна дискутувати, але те, що у Франції, як ніде у світі, Сіра здатен до величі – беззаперечно. Особливо в цьому сенсі виділяють долину Рони, зокрема, північну її частину. Саме тут знаходиться легендарний Hermitage, що його споконвіків знають, як місце, де народжуються одні із найкращих червоних вин Франції. Місцевий Сіра достатньо різкий і закритий в молодості, але з роками неймовірно перевтілюються у зрілого, мудрого і самодостатнього. Навколо червоних вин із Cote-Rotie значно менше всіляких історій і легенд, але за останні кілька десятиліть Сіра розвинувся тут настільки переконливо і цікаво, що легенди, схоже, згодом неодмінно напишуть. Порівняно із Hermitage, Сіра у Cote-Rotie трішки спокійніший і делікатніший. Хью Джонсон*, наприклад, з цього приводу навіть проводить паралелі із великою Бургундією. Також варто звернути увагу на такі аппелласьйони, як Crozes-Hermitage, Saint-Joseph та Cornas.

*Прим. Хью Джонсон – один із найвпливовіших винних експертів і публіцистів сучасності.

Сучасний Сіра напрочуд успішний також в Італії і Іспанії, США, Аргентині, Чилі і ПАР, але найгучнішої слави за межами Франції він досяг на терруарах Австралії. Тут теж не одразу все пішло гладко, потрібно було два століття фірмових для Шираза наполегливості і терпіння, аби довести австралійцям і всьому світу, що кращого сорту для цих земель на нашій планеті не існує. Як і у Франції, залежно від регіону, будуть відчутні певні коливання стилю: на просторах Вікторії він нордично елегантний, на землях Кунаварри та Маргарет-Рівер дозволяє собі значно більше емоцій і пікантності, у долині Клер – ще більш яскравий і експресивний, у долині МакЛарен - «шоколадний і солодкий», ну а в обіймах Баросси - спокусливий та соковитий, - відзначає Марк Кауфман в своїй книзі «Вина Австралії».

Той таки Кауфман в рамках Австралії пропонує поділ Шираза на чотири категорії.

Молодий фруктовий Шираз. Без особливих премудростей на винограднику чи виноробні. Ароматний, багато ягід і фруктів, легкі нюанси дуба. Вино на щодень.
Шираз зі старих лоз. Класика жанру по-австралійськи. Старі лози під споконвічним наглядом сонця, максимально низька врожайність, жодного навмисного зрошування. Як підсумок, просто таки вибух ароматів і смаків – стиль виняткової глибини і сили, що його одного разу пізнавши, здається, забути чи переплутати неможливо.
Перцевий Шираз. У даному випадку йдеться про більш прохолодні регіони Австралії. Теж практикується низька врожайність, виноград дозріває достатньо довго, поповнюючи майбутню ароматику притаманними перцевими нюансами поверх фруктовості. Такі Ширази часто порівнюють з Сіра із Північної Рони.
«Землистий» Шираз із відтінками шкіри. Стиль, що в сучасній Австралії вважається старомодним. Потрохи відживає своє…

І на завершення, аби додати конкретики знайомству з Сіра, наші сомельє підготували кілька смачних рекомендацій, опираючись на асортимент Wine Time. За основу взяли ідею – підібрати три Сіра/Ширази у різних категоріях: «великий», «класичний» і «співвідношення ціна/якість».

Сомельє львівського WT Сергій Підгорний (чемпіон України серед сомельє у 2008 році) в категорії «великий Сіра» порекомендував Cote-Rotie від Domaine Duclaux, за класикою жанру порадив звернутися до виноробні Polkura, ну а Шираз із добрим співвідношення ціни та якості знайдете у виноробні Santa Ana, - вважає Сергій.

Станіслав Лапін (сомельє київського WT) теж відзначив Cote-Rotie від Domaine Duclaux, як «великий Сіра»; класичний - Chateau l'Ermitage, ціна/якість - Arrogant Frog Croak Baronne.

В свою чергу, Шеф-сомельє Wine Time у Тернополі Анатолій Било, як «великий Сіра» рекомендує вино Capezzana 804, класичний - Santa Ema Syrah Barrel Select, співвідношення ціна/якість - G7 Reserva Shiraz.
Автор: Сергій Шалайко