Аргентина. Частина I

Настільки багато народностей, характерів і доль поєдналися в історії цієї країни, що її інколи називають «душею світу». Аргентина - це притча, скільки не перечитуй, а суть все одно доведеться шукати між рядків. Між рядків випадкових розмов, серед глибини незнайомих вулиць й висоти нескорених гір, серед нескінченності кольорів, ароматів і смаків, з-поміж вражень і міркувань... у ритмі танго.

«Він знав, що кожна річ на поверхні землі здатна розповісти історію всієї землі. Відкрий на будь-якій сторінці книгу, подивись на руки людини, потасуй колоду карт, простеж політ яструба в небі - неодмінно відшукаєш зв'язок із тим, чим живеш в цю хвилину. І справа тут не стільки в самих речах, скільки в тому, що люди, дивлячись на них, відкривають для себе спосіб проникнути в Душу Світу». - Слова бразильського письменника, що видаються дивовижно влучними і доречними в контексті Аргентини. Пізнаючи Аргентину – пізнаєш світ, пізнаючи аргентинське вино – пізнаєш історію виноробства…

Більшість найвидатніших сортів світу знайшли тут нове життя, численні виноробні традиції та стилі дивовижним чином поріднилися, антагоністи у Європі, на землях Аргентини стали союзниками, давши початок одній із найсмачніших і найцікавіших винних філософій планети…

А розпочалося усе в далекому XVI столітті, коли обживаючи аргентинські землі, єзуїти, зокрема, налагодили і процеси виноградарства та виноробства, оскільки вино потрібно було їм для релігійних церемоній. Про якість тодішнього вина говорити не доводиться, головне в цьому сенсі сам факт, що маятник винної історії нарешті розпочав свій рух в широтах Аргентини.

Аби відкрити істині можливості місцевих земель потрібно було не одне століття. Справді цікавіше стало лише після завершення іспано-португальської війни. Полонених португальців якраз і відправили обживати неосяжні аргентинські простори. В тому числі було немало й виноробів, які цілком успішно адаптувалися до нових умов. Більше того, згодом на хвилях еміграції в Аргентині знайдуть себе винороби із цілого ряду країн Старої Європи, найбільше серед яких за іронією долі – іспанців, італійців і французів. До прикладу, у виписці із реєстру щодо прибулих до Мендоси у 1875 році йдеться:

«122 італійці, 96 французів, 30 іспанців, 29 представників інших європейських націй…» - Уявляєте?:) Вихідці із трьох головних європейських винних країн, зі своїми сортами і методами, люди, котрих ця нова для них земля аж ніяк не лякала, адже вони, як ніхто інший, здатні були роздивитись у ній своє цілком оптимістичне майбутнє…

Але, знову ж таки, потрібен був час, аби амбіції французів, італійців, іспанців, португальців та ін.. переросли у амбіції аргентинців. Потрібно було змінити бодай кілька поколінь, «посварити» і «помирити» між собою сорти, розселити кожен - у залежності від можливостей і потреб; спостерігати, думати, шукати. Лише в 1990-х роках Аргентина почала всерйоз «задивлятися» на винний експорт. З перемінними успіхами аргентинське вино взялися пізнавати по всьому світу, спочатку з певною обережністю й недовірою, а поступово - із захопленням і любов’ю.

Головний партнер, з яким постійно повинні домовлятися аргентинські винороби – природа. А вона тут не менш складна, аніж характери тих, хто нині намагається її приборкувати у пошуку оптимальних винних «конфігурацій». Три кліматичні пояси із запасом температур від максимально комфортної до абсолютно нестерпної, величні Анди і Атлантика, могутні водоспади і вражаючі льодовики, безкраї ліси і савани – мільйони кілометрів території, що далеко не завжди прихильна до рук винороба. Але там, де прихильна, і де руки вправні – потенціал фантастичний.

Переважна більшість виноробних регіонів Аргентини розташовані у передгір’ях Анд(300-2400 метрів над рівнем моря) на заході країни. Клімат достатньо сухий, опадів небагато, тому виноградники хворіють значно рідше, аніж загалом у світі, відповідно і менше потребують усіляких хімічних втручань і хитрощів. Водночас виноробам більше доводиться дбати про іригацію.

Ще одна важлива перевага аргентинських висот для виновиробництва – спектр добових температур. Спекотно вдень, але досить прохолодно вночі, таким чином виноград дозріває неспішно, рівномірно досягаючи балансу, що його так невтомно шукає кожен поважаючий себе винороб…

Про регіони…

Мендоса – провідний виноробний регіон Аргентини на сьогодні, місто Мендоса – одна із восьмих головних винних столиць світу. Тут, на висоті 500-1300 метрів над рівнем моря народжується переважна більшість аргентинських вин. Мендоса, як і Бордо для Франції чи Тоскана для Італії - це символ, винна візитівка Аргентини. Найліпша репутація у виноробів із центральної частини Мендоси (Luján de Cuyo, Maipú) і Долини Уко.

Сан Хуан - другий за масштабами виноробний регіон Аргентини. Про реальну конкуренцію з Мендосою, звісно, поки не йдеться, але порівняно з іншими областями, ситуація тут цілком оптимістична. Виноградники приблизно на тій же висоті, що і в Мендосі, одначе клімат тут більш сухий та спекотний, що відчувається у місцевих винних характерах. Головний сорт регіону – Мускат Александрійський.

Ла Ріоха - одна із найважливіших областей із точки зору історії аргентинського виноробства, одначе в плані сучасності усе тут досить таки скромно і спокійно. Масштаби зовсім невеличкі. Найуспішніші сорти в місцевих умовах – Торронтес та Бонарда.

Сальта - найпівнічніша із аргентинських винних провінцій. Саме тут знайшли своє місце найвищі виноградники планети і одні із найбільш видовищних ландшафтів винного світу. Про значні об’єми виробництва не йдеться, але якість та «зміст» місцевих вин заслуговують найщедріших компліментів. Останнім часом Сальта буквально «на олівці» у винних критиків.

Ну і окремо слід відзначити прохолодну і нетипову Патагонію, що на півдні Аргентини. Серед місцевих провінцій виділяються Ріо Негро та Неукен, серед найбільш перспективних сортів – Шардоне, Семільйон, Піно Нуар та Мальбек, яким тут майже настільки ж комфортно, як і на рідних французьких терруарах. До речі, значна частина винограду для аргентинських ігристих вин дозріває якраз на землях Патагонії.

Далі буде.

Автор: Сергій Шалайко