Шоколадні історії

ВВеликий піст добігає кінця, а значить про смачні теми ми з Вами знову можемо говорити сміливіше і впевненіше. Цього разу запрошуємо Вас зазирнути в історію шоколаду.

Сьогодні шоколад – один із найбільш широко представлених напрямів у гастрономічній частині WINETIME. Це вже не просто асортимент – це свого роду «колекція» із цікавою географією, стилістикою і філософією. Як і у випадку з вином чи, скажімо, кавою, простір для експериментів, пошуків і нових вражень тут просто таки дивовижний. Тож, чому б і ні? Наш перший похід на територію шоколаду пропонуємо розпочати з історії.

Коли люди вперше спробували шоколад, однозначної відповіді немає. Дослідники припускають, що йдеться про 3-4 тисячі років тому. Звісно, той шоколад – це далеко не те, що ми звикли бачити сьогодні. На початках із плодів какао-дерева індіанські племена Центральної Америки готували своєрідний напій. Рецепт досить простий: какао-боби подрібнювали, приправляли перцем чилі і заливали водою. Потому потрібно було ще кілька разів перелити такий от «шоколад» із посудини в посудину, до утворення піни. Вуаля. Називали свій напій kakawa.

Загалом «шоколадне» дерево на той момент не було надто поширеним, а відтак плоди його цінувались особливо. Майя навіть бога собі придумали відповідного, що вже і казати про кількість усіляких ритуалів. До речі, і про тонізуючий, і навіть про певний інтимний ефект від споживання «какави»(те, що сьогодні доведено науково) індіанці теж здогадувались, і це тільки посилювало сакральну роль напою. Використовували плоди какао-дерева і як грошову одинцю, до прикладу, за 100 какао-бобів можна було придбати раба.

Цікаво, що впродовж кількох тисячоліть шоколад радував винятково індіанців. Аж поки в гості не навідались європейці. Колумб екзотичний напій вподобав і вирішив, що це був би гарний презент королю. Одначе, чи то щось не правильно він приготував, чи то король із королевою не в гуморі були, сказати на сьогодні важко, словом, з першої спроби шоколад особливого ентузіазму у Європі не викликав. Значно більш успішно усе склалося з подачі Ернана Кортеса, котрий, скоріш за все, просто точніше зумів відтворити індіанський рецепт. Какао-боби, чилі, спеції.

Поставки какао-бобів у Іспанію поступово стали регулярними - в королівських колах усе більше людей пристрастилися до новомодного напою. Почались експерименти з приготуванням. Індіанці пили шоколад холодним, іспанці ж з часом прийшли до гарячої подачі, почали додавати мед, горіхи, солодкі прянощі і т.п. Навколо шоколаду розпалювалась пристрасть. Духмяний аромат какао ширився Європою.

В Італії шоколадні традиції стали зав’язуватись в другій половині XVI на початку XVII століття. Напій швидко полюбився, і тут навіть випередили іспанців в плані масового шоколадного виробництва. Відкривалися шоколадні кафе, зароджувались шоколадні традиції. Особливо гаряче шоколад прийняла Венеція. Один із тогочасних мандрівників так описує площу Святого Марка: «При тех домех поделаны лавки изрядные, в которых продают сахары узорочные и иные канфекты и напитки всякие: чекулаты, кафы, лимонады и иные всякие тому подобне…»

Із шлюбом Анни Австрійської і Людовіка XIII шоколад потрапляє у Францію, де теж напрочуд швидко приживається. Філіжанка духмяного напою на десерт «свідчить» про добрий смак і достаток тогочасних гурманів. В середині XVII століття перший дім шоколаду з'явився і в Англії. І що далі, то більше й більше країн відкривали для себе шоколад, Іспанія ж внаслідок геополітичних змін поступово втрачала монополію.

Яких тільки достоїнств тоді не приписували шоколаду: і засіб від головного болю, застуди та лихоманки, і джерело магічної сили, і навіть еліксир безсмертя. Вірили також, що какао - дерево із райського саду. Між тим у Церкві до популяризації шоколаду поставились обережно. З часом виникло все більше дискусій, що їх за популярною легендою(схожі історії поширені далеко не лише щодо шоколаду) одного разу довелося розсудити Папі Римському. Однак, випадково чи навмисне, Святійшому подали шоколад у дуже «аскетичній» інтерпретації. Тож спробувавши, Папа відзначив, що нічого злого в цьому напої не вбачає, мовляв, навряд чи подібне може комусь приносити задоволення, аби говорити про порушення посту. На цьому грунті написано чимало смачних історій, одна із найкрасивіших, що одразу спадає на думку, екранізована у фільмі «Шоколад» із Джонні Деппом та Жульєт Бінош у головних ролях.

Часи популяризації шоколаду також чудово ілюструє картина швейцарського живописця Жана Етьєна Ліотара «La Belle Chocolatière». Як бачимо, до порції шоколаду було прийнято подавати і трішки води. Згодом почали експериментувати й з молоком. Шоколад ставав ніжнішим і зрозумілим навіть дітям. Хоча все ще залишався недоступним для масового споживача, адже і цукор був дорогий, і шоколадних дерев було недостатньо багато. Тим не менше, до кінця XVIII століття в одному лише Парижі працювало вже понад 500 шоколадних кафе.

Ну а винаходи XIX і XX століть по-справжньому дозволили не лише пити, але і буквально їсти шоколад. Крім того поступово шоколад перетворився у задоволення доступне майже кожному. Із допомогою напрацювань Конрада ван Хоутена, зокрема - спеціального пресу, поширення набув твердий шоколад. Майже одразу ж у швейцарців з’явилась ідея додавати до такого шоколаду горіхи. Трішки пізніше Даніель Пітер і Анрі Нестле довели до толку і запустили у масове виробництво молочний і білий шоколад. А бельгійці із 1912-го року налагодили виробництво шоколадних цукерок із начинкою. Розпочалася велика шоколадна епоха.

Детальніше про різновиди, стилі і технічні нюанси – у ІІ частині матеріалу.

Автор: Сергій Шалайко